САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ЧАСТИНИ: ЯК ГЕНШТАБ ПЛАНУЄ СИСТЕМНО ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ

Повернення до строю: більше ніж просто процедура

Проблема самовільного залишення військової частини (СЗЧ) у Збройних силах України залишається однією з найболючіших кадрових проблем воєнного часу. Наприкінці листопада Генеральний штаб провів службову нараду, на якій обговорювалися конкретні кроки для спрощення процедур повернення військовослужбовців до лав ЗСУ.

Документи та база даних підготовки

Одна з ключових перешкод при поверненні військового з СЗЧ — відновлення документації. Особливо гостро стоїть питання підтвердження проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП) та фахової підготовки за військовими спеціальностями.

Для вирішення цієї проблеми створюється єдина електронна база даних відомостей про завершення БЗВП. Поки що вона перебуває на стадії розробки, але її впровадження дозволить:

• швидко встановити рівень підготовки військовослужбовця;
• уникнути повторного проходження вже завершених курсів;
• прискорити реінтеграцію особового складу в бойові підрозділи.

Психологічна підтримка як інструмент профілактики

Генштаб визнав, що дисциплінарні заходи самі по собі не є достатніми. У підрозділах із високими показниками СЗЧ планується розгортання центрів або робочих груп психологічної підтримки персоналу. Їхнє завдання — не лише реагування на кризові ситуації, а й превентивна робота з командуванням щодо зниження ризику самовільних відлучень.

Цей крок відображає ширше розуміння природи проблеми: СЗЧ найчастіше є симптомом психоемоційного виснаження, а не просто порушенням дисципліни.

Відповідальна особа: нова вимога чи нагадування про старі обов'язки?

За розпорядженням Генштабу, кожна військова частина має призначити посадову особу рівня не нижче заступника командира, яка відповідатиме за:

• дотримання військової дисципліни;
• морально-психологічний стан особового складу;
• профілактику випадків СЗЧ.

Варто зазначити, що більшість цих функцій і так закріплена у Статуті внутрішньої служби ЗСУ. Відтак нове розпорядження виглядає радше як інституційне нагадування про вже наявні обов'язки, ніж принципово нова ініціатива.

Підсумок

Комплексний підхід — цифровізація документообігу, психологічна підтримка та чіткий розподіл відповідальності — є кроком у правильному напрямку. Однак ефективність цих заходів залежатиме від реального впровадження на рівні конкретних підрозділів, а не лише від директив зверху.